21 травня, мав нагоду оголосити імʼя лауреата Національної кінопремії Литви –  «Срібний журавель» 2023 року, в номінації повнометражний документальний фільм. Великою честю, для мене українського солдата, було оголосити саме фільм «Маріуполь 2» Мантас Кведаравічус. На жаль, автор фільму не зміг бути свідком тріумфу своєї стрічки. Талановитого режисера в розквіті сил і таланту, вбили російські покидьки в оточеному Маріуполі, на початку квітня 2022 року. Але вбити відзнятий матеріал, їм не вдалося. Завдяки соратникам режисера світ побачив життя українського міста, яке щодня, методично знищували рашисти.  «Знаєте, що було зовсім неймовірним у Маріуполі? Ніхто не боявся смерті, хоч і думав, що боїться. Смерть була тут, і кожен хотів померти осмислено. Люди допомагали один одному навіть із ризиком для життя. Вони палили зовні й балакали, навіть коли падали бомби. Грошей більше не існувало, тому що життя стало занадто коротким, щоб думати про них. Усі були задоволені тим, що мали, стаючи найкращою версією себе; не було ні минулого, ні майбутнього, засудження, двозначності! Це був рай у пеклі» – наведено слова автора, в анотації до стрічки. Це не просто фільм, це задокументовані злочини росії проти людяності, які вони старанно намагаються приховати.   

На запрошення братів Францисканців, 21 травня мав честь прийняти участь в 16-му «Марафоні надії» в Клайпеді. Ідея заснування забігу, що має на меті підтримку людей, які боряться з онкологічними захворюваннями, належить брату Бенедикту. Всі кошти зібрані під час Марафону, спрямовуються до Францисканського онкологічного центру. Цього року, багато учасників «Марафону надії» присвячували свій забіг, Україні. Нині, саме мій народ дає надію всьому цивілізованому світу, на невідворотною перемогу добра над злом, світла над пітьмою, людяності над жорстокістю. Для мене особисто, забіг мав важливе значення, бо онкологія, досить рано забрала у мене, найдорожчу людину – мою маму. Крім того, в підтримці людей, які втрачають надію, вбачаю один із сенсів свого повоєнного життя.  

Майже 28 років тому, Сигнатар Медард Чобот заснував у Вільнюсі Medardo Čoboto Trečio amžiaus universitetas (Університет Третього віку). Це університет для людей, які вирішили, що з виходом на пенсію життя не закінчується, а скоріше навпаки. Тут вони мають змогу вчитися і займатися тим, про що мріяли в дитинстві, але на що завжди не вистачало часу, або не доходили руки. Вони займаються творчістю, подорожують розбираються в тонкощах сучасної політики тощо. А ще, більшість студентів цього Університету, на власному досвіді знають що насправді несе світу «русский мир». Однак, просто знати та говорити про цю загрозу не достатньо. Саме тому в Університеті оголосили збір на допомогу ЗСУ.
В результаті, один з дуже бойових підрозділів 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу отримає спритного «малюка» DJI Mavic 3 з трьома додатковими батареями до нього.
TAU – скорочена назва Університету, а литовською мовою це значить – «для тебе». Тож в цьому випадку, цей дрон для тебе захисник України та всього цивілізованого світу.
На знак нашої щирої вдячності Університету Третього віку – пара авторських ляльок-мотанок від Наталії Волобуєвої, переданих нам фондом ICF «Family CLUB Matusia».
За нашу і вашу свободу!

Завершився наш перший курс соціальної реабілітації для ветеранів, які втратили зір захищаючи Україну – «Життя після війни». У два етапи, 8 ветеранів та члени їх родин, з 1 по 12 квітня у Львівській області та з 12 по 18 квітня у Рівному  освоїли інтенсивну програму незалежного життя та соціальної інтеграції розроблену та реалізовану фахівцями, партнерів проєкту, ГС “Сучасний погляд”. Щиро дякуємо Українському центру з фізичної культури та спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт»  та Національному комітету спорту осіб з інвалідністю України за дієву підтримку в проведенні першого етапу реабілітації!

Безмежна вдячність кожному, хто зробив свій внесок на реалізацію, цього вкрай важливого соціального проєкту!

Однак, це лише початок. Ми вже формуємо наступну групу ветеранів для  того, аби допомогти їм повернутися до активного самостійного життя. 

#Життя_після_війни_має_тривати!