9 жовтня 2026 року відбулася друга навчальна онлайн-зустріч команди Благодійного фонду Олександра Терещенка з майбутніми менторами проєкту «Рівний-рівному 2.0: підтримка ветеранів з ампутаціями». Друга сесія освітнього курсу була присвячена трансформації особистого травматичного досвіду у структуровану, безпечну та ефективну розповідь, яка допомагає новопораненим воїнам знайти орієнтири у відновленні.
На початку сесії учасники обговорили відеозапис виїзного майстер-класу, який переглядали у межах домашнього завдання. Особливу увагу ветерани та фахівці із супроводу приділили обговоренню конкретних побутових лайфхаків, адаптивних пристроїв та прийомів самообслуговування. Під час дискусії учасники відзначили, що поради сприймаються аудиторією найефективніше, коли вони викладені через власну практику й випробувані особисто – від адаптації гігієнічних процедур та догляду за куксою до подолання перших складних побутових викликів.
Основним блоком заняття стала презентація універсальної структури розповіді, яку розробили та презентували ключовий тренер проєкту Олександр Терещенко та методистка й психологиня Сусанна Ангелова. Як зазначили модератори, розповідь ментора – це не повний опис усього життя чи хизування досягненнями, а «промінь ліхтаря», який висвітлює лише ключові епізоди та показує побратимам, як триває життя після поранення.
Структура виступу ментора будується за чотирма основними етапами:
- Виклик або розрив звичного життя: Опис моменту поранення та перших переживань. Головна мета цього етапу – встановити довіру із слухачами й показати, що ментор починав із тієї ж точки, без занурення у надмірні деталі чи «криваві» подробиці, які можуть тригерити аудиторію.
- Перетворення проблеми на завдання: Ключовий переломний момент, коли внутрішнє запитання «Чому це сталося зі мною?» змінюється на конструктивне «Що мені робити далі?». Ментори вчаться показувати, як глобальна невизначеність розбивається на конкретні побутові кроки.
- Шлях випробувань та пошук союзників: Ментор описує шлях реабілітації, тренувань, помилок та виправлення хибних кроків. Ключовий акцент робиться на легалізації невдач і відмові від образу «супергероя». Також важливо показувати важливість залучення допомоги – родин, фахівців із реабілітації, протезистів та побратимів.
- Візія майбутнього та світло в кінці тунелю: Підсумок розповіді, який показує, що життя після поранення триває, хоч і в іншому форматі. Ментор не нав’язує власний шлях, а надихає слухача шукати власні цілі та інтереси.
Для ефективної самоперевірки методична команда проєкту запропонувала менторам чекліст із чотирьох питань:
Чи є в моїй історії фокус надії та конкретна дія?
Чи зрозуміло з розповіді, як проблема перетворилася на послідовні кроки?
Чи згадуються люди та ресурси, які допомогли на цьому шляху?
Чи містить розповідь візію майбутнього та нові плани?
За підсумками заняття учасники отримали завдання сформулювати власні історії для подальшого індивідуального обговорення та шліфування з тренерами проєкту.
Наступна групова сесія буде присвячена емоційній складовій виступу, принципам емоційної безпеки та підтримці професійних меж під час спілкування з пораненими воїнами.
Проєкт реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.







