З 4 по 18 вересня, на базі Західного реабілітаційно-спортивного центру НКСІУ, проходив черговий, вже третій в цьому році, реабілітаційний табір «Життя після війни» для ветеранів, які втратили зір. Посеред чарівних карпатських пейзажів, семеро незламних захисників України розпочали свій шлях повернення до активного, максимально самостійного життя. Ще двоє проходили реабілітацію повторно, аби закріпити, отримані раніше навички.

Команда досвідчених тренерів, з ГО «Сучасний погляд», більшість з яких мають значні порушення зору, самовіддано вчила хлопців орієнтуванню в просторі, відновленню навичок соціальної взаємодії та побутової самостійності, опануванню телефону та комп’ютера за допомогою програм екранного доступу, шрифту Брайля тощо. Задля відновлення рухової активності, програма реабілітації включала щоденну ранкову руханку, масаж, скандинавську ходьбу, футбол, заняття в тренажерній та відновлювально-реабілітаційній залах.

Члени їхніх сімей отримали психологічну підтримку, теоретичні знання та практичні навички щодо правил супроводу незрячих, побутового обслуговування та юридичні консультації.

Цього разу, реабілітацію вперше проходив ветеран, який разом з втратою зору, має ампутацію верхньої та нижньої кінцівки. Це було серйозним викликом для тренерського складу, адже досвіду та методик роботи з такими випадками, в Україні немає. Однак 27-річний Андрій з Івано-Франківська, своєю наполегливістю та шаленою мотивацією, довів усім навколо, що відсутність досвіду не привід відступати від своєї мети. До слова, лікарі продовжують боротися, аби повернути Андрієві зір і ми щиро вболіваємо за те, щоб це сталося якомога скоріше. 

Після закінчення реабілітаційного табору, робота з учасниками проєкту продовжиться. Вже заплановано виїзди мультидисциплінарної команди тренерів за місцем проживання ветеранів. Це необхідно, аби допомогти їм застосувати отримані навички в повсякденному житті та щодня удосконалювати їх.

На перший погляд, ця пара гарних, молодих людей на знімку нічим не відрізняється від інших українських молодят. Такі ж щасливі та закохані, як і належить в цей урочистий день. Проте це лише на перший погляд, насправді випробовувань на їхню долю випало стільки, що вистачило б не на одне життя. 27-річний Іван Сорока з перших днів широкомасштабного вторгнення, складі 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців боронив Київ, пройшовши пекло боїв за село Мощун. Саме там в контактному бою, Іван врятував життя чотирьом своїм побратимам, відкривши вогонь на випередження.

Але навіть посеред руїни, болю та страждань кохання знаходить людей та наповнює їхні серця. Так сталося і з нашим героєм.

Під час оборони Київської області, навесні 2022 року він познайомився з Владою і їхнє кохання стрімко розквітло на тлі війни. Перед літньою ротацією на Донеччину він освідчився Владі й вона погодилася стати його дружиною 

Далі був Бахмут і важке поранення в серпні минулого року. “Я одразу втратив зір, мене відкинуло вибуховою хвилею. Я відчув, що помираю, — згадує Іван Сорока. — Я пролежав там близько двох хвилин. Потім зрозумів, що ні, мене туди хтось не пускає”. Він переконаний, що саме його кохана Влада допомогла йому тоді вижити. Вона і зараз завжди поруч. Ця чарівна пара, вже двічі проходила наш реабілітаційний табір «Життя після війни». Іван, який втратив зір, має шалену мотивацію повернутися до активного, максимально повноцінного життя і допомагати в цьому іншим. А 9 вересня, молодята побралися, надихаючи історією свого кохання всю країну.