Якщо ввести в пошук Google «Благодійний фонд», то результат доведеться вивчати цілий день, а можливо й не один. Що я хотів сказати світу, реєструючи ще два фонди та ще й іменні? Я не страждаю на комплекс «месії» і не прагну світової слави. Я лише солдат, який разом з руками втратив можливість взяти зброю і боронити свою країну. З першого дня широкомасштабного вторгнення звістки про окупацію територій чи загибель друзів, спричиняють мені страждання. Страждання від власного безсилля і безпорадності, в цей драматичний для України час. Тому я вирішив робити те що можу, аби наблизити нашу перемогу – допомагати збройним силам звільняти нашу землю.
До Ради директорів фонду входять шановані мною литовські друзі Симонас Грибаускас – відомий щелепно-лицьовий хірург і меценат, який з 2014 року підтримує реабілітацію поранених захисників України та Аурімас Навіс – людина, яка віддала 17 років свого життя службі в ССО Литви та є розробником першої доктрини литовських спеціальних операцій, а зараз експерт у сфері інформаційної, енергетичної та фінансової безпеки.
На наше переконання, ця допомога має бути системною, адресною і високотехнологічною. Нехай, на початках, це буде невеликий підрозділ, який ми зможемо зробити боєздатнішим, швидшим, менш вразливим і ефективнішим на полі бою. Другим, не менш важливим завданням на якому мають зосередити свої зусилля фонди є допомога у поверненні до повноцінного життя, нашим захисникам і захисницям, які отримали важкі поранення і психологічні травми. Саме словосполучення «повноцінне життя» є ключовим в цьому напрямку діяльності. Я сам пройшов цей шлях і переконаний, що втрата рук чи ніг – не привід бути нещасним і зайвим в цьому світі. Оскільки з 2014 року я звик нести особисту відповідальність за свої вчинки, тому й фонди вирішив персоналізувати. Кожен витрачений євро, долар чи гривня пожертви мають відповідати сподіванням благодійників – творити добру справу. Саме це є моєю особистою відповідальністю перед кожним з вас.
