ІВАНО-ФРАНКІВСЬК — 20 жовтня 2025 року у ветеранському просторі «Мрія Дія», що функціонує при Івано‑Франківській обласній клінічній лікарні, пройшов практичний майстер-клас «Життя після ампутації: побутова самозарадність та адаптація». Головним спікером заходу став ветеран російсько-української війни, легендарний захисник Донецького аеропорту Олександр Терещенко.

Олександр отримав важке поранення у жовтні 2014 року під час оборони Донецького аеропорту. Намагаючись врятувати побратимів, він вихопив ворожу гранату, яка розірвалася прямо в його руках. Внаслідок вибуху боєць втратив обидві руки та отримав серйозне поранення ока. Попри це, Олександр не лише адаптувався до нового життя, а й став мотиватором для тисяч інших військових.

«Життя після ампутації не обов’язково має бути гіршим. Воно буде, звісно, іншим. Від чогось треба відмовитися… але з’являються нові можливості», — наголосив ветеран під час зустрічі.

Основна мета майстер-класу — навчити поранених бійців бути автономними у побуті. Олександр продемонстрував учасникам, серед яких були ветерани на реабілітації, студенти-медики та представники поліції, як виконувати щоденні дії за допомогою біонічних та механічних протезів.

У межах заходу Олександр Терещенко наочно показав:

• як самостійно голитися, чистити зуби та вдягати шкарпетки;

• секрети приготування їжі (наприклад, смаження яєчні) та заварювання кави за допомогою протезів;

• особливості догляду за куксою та технічне обслуговування пристроїв.

Особливу увагу приділили психологічному аспекту. Олександр поділився власним досвідом: на початку реабілітації в Україні та за кордоном його вчили «складати кубики», але не вчили елементарним речам — як сходити в туалет чи помитися самостійно. «Коли я вперше зміг сам допомогти собі у туалеті — це було справжнє щастя. Саме з таких дрібниць складається незалежність», — зазначив він.

Захід відбувся в межах проєкту «Рівний рівному: підтримка ветеранів з ампутаціями», що реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Керівниця проєкту Наталя Кратюк презентувала спеціальні друковані порадники для ветеранів. Олександр також представив свою книгу «Життя після 16.30» та проєкт відеопорад «Я зміг — і ти зможеш», який допомагає ветеранам крок за кроком опановувати побутові навички.

Зустріч пройшла у теплій атмосфері ветеранського простору «Мрія Дія». Громадський активіст Андрій Якубенко, який сам має ампутацію руки, подарував Олександру прапор від ГО «Полюби Долю» на знак вдячності за підтримку.

Представниця патрульної поліції Олександра Бабецька, ділячись враженнями, підкреслила важливість поваги до особистої автономії ветеранів замість звичайної жалості. Сам Олександр Терещенко закликав суспільство до правильного ставлення: «Співчуття часто ранить більше, ніж байдужість. Не треба “котиків і сонечок” — треба повагу».

Наразі команда проєкту продовжує свій тур Україною: після Івано-Франківська заплановані зустрічі у Львові, Дніпрі та Києві. За словами Олександра, його головна мета — дати побратимам практичні інструменти для того, щоб вони могли сказати: «Я зміг».

6 листопада у стінах Медіа Центру Україна відбулася презентація проєкту – «Я зміг – і  ти зможеш!» – спрямованого на соціальну адаптацію людей, які мають ампутацію кінцівок. 

Ідейником та автором проєкту виступив Олександр Терещенко – керівник Міжнародного Благодійного Фонду, ветеран російсько-української війни. Олександр, який має ампутації обох верхніх кінцівок, є головним героєм перших відеопорад. Він на власному досвіді покаже конкретні способи виконання тих чи інших побутових справ та закликає інших ветеранів зі схожими ампутаціями ділитись досвідом.

«Нашим проєктом ми передусім хочемо допомогти якомога більшій кількості ветеранів, які втратили кінцівки і зараз знаходяться тільки на початку цього шляху, які абсолютно не знають як їм жити далі, і в багатьох виникає запитання: «чи варто взагалі продовжувати це життя, коли я не можу зробити те, чим займався раніше, не можу собі дати раду, я залежний від усіх». Допомогти конкретними порадами, як саме починати робити маленькі кроки до незалежності, до успіху», – наголосив Олександр Терещенко.

В рамках проєкту буде виготовлено 12 фільмів з відео порадами на різні побутові теми. Буде також додано друковану методичку з детальним описом усіх дій. Передбачено і 12 подкастів на тему соціальної адаптації, які будуть поширюватися у соцмережах та на інтернет-платформах. Перші відео проєкту вже можна переглянути на YouTube-каналі: https://youtube.com/@icouldandyoucan

Лариса Покальчук, режисерка проєкту, розповіла, що їхня команда планує монтувати відеопоради в режимі реального часу протягом усього року, з кінцевим терміном до серпня 2025 року. Вона підкреслила, що головна мета кожного відео полягає в тому, щоб створити доступні поради для людей, які пережили ампутацію. «Ми поставили перед собою завдання створити не просто відео з порадами, а продукти, які можна буде побачити, почути й прочитати. Це важливо, адже ми працюємо з ветеранами, які мають різні потреби», — зазначила Лариса.

Валерій Кучеренко, ветеран, який втратив обидві руки, розповідає на прес конференції про свій моти долучитись до проєкту. Він прагне показати, що життя після поранення не закінчується, а стає новим етапом. «Я хочу поділитися тим, чого досяг за цей рік, щоб підготувати побратимів морально і фізично до подальшого життя» – каже він. – У своїх відео на ТікТок показує, як водити авто, готувати їжу та інші щоденні справи. Валерій також відвідує побратимів у госпіталях, надає поради та підтримує їх на шляху до відновлення і співпраця в рамках проєкту «Я зміг і ТИ зможеш» теж один з таких шляхів.

«Багато хто не усвідомлює, через які труднощі проходять ветерани та ветеранки після поранень, навіть у повсякденному житті, і проєкт допомагає побачити й зрозуміти ці реалії. Він створює простір, де кожен отримує можливість вникнути в реальні щоденні труднощі ветеранів, а також усвідомити їхню силу і рішучість, яка необхідна для руху вперед. Це не лише про практичні поради для побуту, а й про емоційну підтримку, що допомагає подолати бар’єри на шляху до незалежності», – говорить Марта Пивоваренко, консультантка з інклюзії та психосоціальної підтримки проєкту «Я зміг — і ТИ зможеш» та керівниця департаменту «Забезпечення якості послуг з ПЗПСП» в ГО «Спільноти Самодопомоги».

Олександр Терещенко додав, що окрім людей з ампутаціями, поради,  можуть бути корисними для ерготерапевтів та реабілітологів, які працюють з пацієнтами з ампутаціями. Крім того, поради можуть знадобитися і родинам аби розуміти, як допомогти людині з ампутацією стати самостійною.

Проєкт «Я зміг і ТИ зможеш» реалізується Міжнародним благодійним фондом Олександра Терещенка за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Погляди та думки в цьому матеріалі не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Партнерами проєкту є: ГО «Спільноти Самодопомоги», ГО «Новий Донбас», «Платформа української документалістики» Docua-platform, East Media Center Консорціуму ветеранських організацій Сходу  та комунікаційне діджитал-агентство «Mas Agency».

Фото – https://fex.net/uk/s/ee29xal

На перший погляд, ця пара гарних, молодих людей на знімку нічим не відрізняється від інших українських молодят. Такі ж щасливі та закохані, як і належить в цей урочистий день. Проте це лише на перший погляд, насправді випробовувань на їхню долю випало стільки, що вистачило б не на одне життя. 27-річний Іван Сорока з перших днів широкомасштабного вторгнення, складі 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців боронив Київ, пройшовши пекло боїв за село Мощун. Саме там в контактному бою, Іван врятував життя чотирьом своїм побратимам, відкривши вогонь на випередження.

Але навіть посеред руїни, болю та страждань кохання знаходить людей та наповнює їхні серця. Так сталося і з нашим героєм.

Під час оборони Київської області, навесні 2022 року він познайомився з Владою і їхнє кохання стрімко розквітло на тлі війни. Перед літньою ротацією на Донеччину він освідчився Владі й вона погодилася стати його дружиною 

Далі був Бахмут і важке поранення в серпні минулого року. “Я одразу втратив зір, мене відкинуло вибуховою хвилею. Я відчув, що помираю, — згадує Іван Сорока. — Я пролежав там близько двох хвилин. Потім зрозумів, що ні, мене туди хтось не пускає”. Він переконаний, що саме його кохана Влада допомогла йому тоді вижити. Вона і зараз завжди поруч. Ця чарівна пара, вже двічі проходила наш реабілітаційний табір «Життя після війни». Іван, який втратив зір, має шалену мотивацію повернутися до активного, максимально повноцінного життя і допомагати в цьому іншим. А 9 вересня, молодята побралися, надихаючи історією свого кохання всю країну.

На цей час, багато волонтерів, громадських обʼєднань та благодійних організацій займаються, або планують займатися соціальною реабілітацією ветеранів, в тому числі тих, які втратили зір. Це дуже добре, але вкрай важливо, щоб ми обʼєднали свої зусилля й не дублювали діяльність один одного чи конкурували між собою, а доповнювали та допомагали один одному. Співпраця дозволить раціонально використовувати час, власні ресурси та донорську допомогу. Адже мета у нас одна – якнайшвидше повернення ветеранів та ветеранок, які втратили на війні зір до активного, максимально повноцінного життя. Це складна і кропітка робота, яка вимагає системного підходу та повинна охоплювати усі сфери життя людей, яким ми прагнемо допомогти. Вона не обмежується лише наданням базових навичок орієнтування в просторі, користування тростиною, мобільними додатками та облаштування побуту. Не менш важливою є професійна орієнтація, освіта, створення робочих місць для незрячих чи створення умов для занять спортом, або мистецтвом, створення доступного середовища в громадах, як фізичного, так і психологічного тощо.

Саме тому, 16 серпня в Києві в «Укрінформі»  Oleksandro Tereshchenko labdaros ir paramos fondas, ВГО «Національна Асамблея людей з інвалідністю України», ГС «Всеукраїнська ліга організацій осіб з інвалідністю по зору «Сучасний погляд» та Благодійна організація «Побачимо перемогу» уклали Меморандум про співпрацю в напрямку соціальної реабілітації ветеранів та ветеранок, які втратили зір захищаючи Україну.

Це відкритий документ, до якого можуть доєднатися організації, які мають спільну з нами мету та розділяють наші цінності.

«Життя після війни має тривати» і бути насиченим та щасливим не зважаючи ні на що.